Цілковите віддання

Ендрю Мюррей

Ендрю Мюррей проповідує на слова Ахава до Венадада і закликає віруючих віддати себе Богові без остатку. Він показує, що Бог вимагає цього віддання, Сам здійснює його у віруючому, приймає його і потім зберігає. Проповідь завершується закликом визнати слабкість Церкви і довіритися Христові задля життя в повному єднанні з Ним.

«І Венадад, цар сирійський, зібрав усе своє військо, і з ним було тридцять два царі, коні та колесниці. Він вирушив, обліг Самарію і воював проти неї. І послав він послів до Ахава, царя Ізраїлю, в місто і сказав йому: Так говорить Венадад: Твоє срібло і твоє золото мої, і твої жінки та діти, найкращі, також мої. І відповів цар Ізраїлю і сказав: Мій пане, царю, за твоїм словом, я твій і все, що маю». 1 Царів 20:1-4.

Чого вимагав Венадад, було цілковите віддання; і Ахав дав те, чого від нього вимагали: цілковите віддання. Я хочу вжити ці слова, «Мій пане, царю, за твоїм словом, я твій і все, що маю», як слова цілковитого віддання, якими кожна дитина Божа має віддати себе своєму Отцю. Ми вже чули це раніше, але нам треба почути це зовсім виразно: умова Божого благословення є цілковите віддання всього в Його руки. Слава Богу! Якщо наші серця до цього готові, то немає меж тому, що Бог зробить для нас, і благословенню, яке Він пошле.

Цілковите віддання: розповім вам, звідки я взяв ці слова. Я й сам часто вживав їх, і ви чули їх безліч разів. Але якось у Шотландії я був у товаристві, де ми говорили про стан Христової Церкви, про те, у чому найбільша потреба Церкви і віруючих. Серед нас був побожний трудівник, якому багато доводиться займатися підготовкою працівників. Я спитав його, що, на його думку, є найбільшою потребою Церкви і яку звістку слід проповідувати. Він відповів дуже тихо, просто і рішуче:

«Цілковите віддання Богові: ось одне необхідне».

Ці слова вразили мене так, як ніколи раніше. І той чоловік почав розповідати, що, маючи справу з працівниками, він помічає: якщо вони тверді в цьому, то навіть коли вони відстають, вони охоче навчаються, приймають допомогу і завжди вдосконалюються. А інші, які не тверді в цьому, нерідко повертаються назад і залишають працю. Умова для отримання повного Божого благословення це цілковите віддання Йому.

А тепер я бажаю за благодаттю Божою передати вам таку звістку: ваш Бог на небесах відповідає на молитви, які ви підносили про благословення для себе і для тих, хто навколо вас, одною вимогою: чи готові ви віддати себе цілком у Його руки? Якою буде наша відповідь? Бог знає, що є сотні сердець, які вже сказали це, і ще сотні, які прагнуть сказати це, але ледве насмілюються. А є серця, які сказали це, але жалюгідно зазнали невдачі і почуваються засудженими, бо не віднайшли таємниці сили жити таким життям. Нехай Бог має слово для кожного!

Скажу насамперед:

БОГ ВИМАГАЄ ЦЬОГО ВІД НАС.

Так, це має свою основу в самій природі Бога.

Бог не може інакше. Хто є Бог? Він є Джерело життя, єдине начало буття, сили і добра, і в усьому всесвіті немає нічого доброго, крім того, що чинить Бог. Бог створив сонце, і місяць, і зорі, і квіти, і дерева, і траву; і хіба вони всі не віддані Богові цілковито? Хіба вони не дозволяють Богові діяти в них так, як Йому завгодно? Коли Бог зодягає лілею її красою, хіба вона не віддана, не покірна, не віддана Богові, коли Він творить у ній її красу? А щодо викуплених дітей Божих, о, чи можете ви думати, що Бог здатен звершувати Своє діло, якщо віддана лише половина або частина їх? Бог не може цього. Бог є життя, і любов, і благословення, і сила, і безмежна краса, і Бог радіє передавати Себе кожній дитині, готовій прийняти Його. Але, о, саме цей брак цілковитого віддання і перешкоджає Богові. І ось Він приходить і як Бог вимагає цього.

Ви знаєте з повсякденного життя, що таке цілковите віддання. Ви знаєте, що кожна річ має бути віддана своєму особливому, певному призначенню і службі. У мене в кишені є ручка, і ця ручка цілком віддана одній справі, писанню, і ця ручка має бути цілком віддана моїй руці, якщо я хочу добре нею писати. Якщо інший тримає її частково, я не можу писати добре. Цей піджак цілком призначений мені, щоб покривати моє тіло. Ця будівля цілком призначена для богослужінь. А тепер скажіть, чи ви сподіваєтеся, що у вашій безсмертній істоті, в божественній природі, яку ви отримали через відродження, Бог може звершувати Своє діло щодня і щогодини, якщо ви не віддані Йому цілком? Бог не може.

Храм Соломона був цілковито відданий Богові, коли його присвятили Йому. І кожен із нас є храмом Божим, у якому Бог захоче жити і діяти могутньо за однієї умови: цілковитого віддання Йому. Бог вимагає цього, Бог гідний цього, і без цього Бог не може звершувати в нас Своє блаженне діло.

А по-друге, Бог не лише вимагає цього, але й

БОГ САМ ЗДІЙСНИТЬ ЦЕ.

Я певен, що не одне серце говорить: «Ах, але ж це цілковите віддання означає так багато!» Хтось каже: «О, я пройшов через стільки випробувань і страждань, і в мені ще так багато власного життя, і я не наважуюся дивитися в обличчя цілковитому відреченню від нього, бо знаю, що воно принесе стільки клопоту і муки».

Горе, горе, що діти Божі мають про Нього такі думки, такі жорстокі думки. О, я приходжу до вас із звісткою, до вас, боязких і стривожених. Бог не вимагає від вас досконалого віддання вашою силою чи силою вашої волі: Бог готовий здійснити його у вас. Хіба ми не читаємо: «Бог бо діє в нас і хотіння, і чинення за Своєю добровільною волею»? І цього нам слід шукати: впасти обличчям перед Богом, доки наші серця не навчаться вірити, що Сам вічний Бог прийде всередину, щоб вигнати те, що неправе, перемогти те, що зле, і звершити те, що любе в Його святих очах. Бог Сам здійснить це у вас.

Погляньте на людей Старого Заповіту, як-от Авраам. Чи ви думаєте, що то була випадковість, що Бог знайшов цього чоловіка, отця вірних і

друга Божого, і що це сам Авраам, окремо від Бога, мав таку віру, таку покору і таку відданість? Ви знаєте, що це не так. Бог підняв його і підготував як знаряддя для Своєї слави.

Хіба Бог не сказав фараонові: «Саме для цього Я підняв тебе, щоб показати в тобі Мою силу»?

А якщо Бог сказав так про нього, то чи не скаже Він цього набагато більше про кожну Свою дитину?

О, я хочу підбадьорити вас і хочу, щоб ви відкинули кожен страх. Прийдіть із цим слабким бажанням. І якщо є страх, який каже: «О, моє бажання недостатньо сильне, я не готовий на все, що може прийти, я не почуваюся досить сміливим, щоб сказати, що можу все подолати», прошу вас, навчіться пізнати свого Бога і довіритися Йому вже тепер. Скажіть: «Мій Боже, я готовий до того, щоб Ти зробив мене готовим». Якщо щось тримає вас назад або є жертва, якої ви боїтеся принести, прийдіть до Бога вже тепер і переконайтеся, який милостивий ваш Бог, і не бійтеся, що Він накаже вам те, чого Сам не дасть.

Бог приходить і пропонує здійснити у вас це цілковите віддання. Усі ці пошуки, і голод, і туга у вашому серці, кажу вам, це потяг божественного магніту, Христа Ісуса. Він прожив життя цілковитого віддання, Він заволодів вами. Він живе у вашому серці Своїм Святим Духом. Ви страшенно перешкоджали Йому знову і знову, але Він бажає допомогти вам повністю схопитися за Нього. І Він приходить і тягне вас тепер Своєю звісткою і Своїми словами. Чи не прийдете ви і чи не довіритеся Богові, щоб Він здійснив у вас те цілковите віддання

Йому Самому? Так, хвала Богові, Він може це зробити і Він це зробить.

Третя думка. Бог не лише вимагає цього і здійснює це, але й

БОГ ПРИЙМАЄ ЦЕ, КОЛИ МИ ПРИНОСИМО ЦЕ ЙОМУ.

Бог здійснює це в таїні нашого серця, Бог спонукає нас прихованою силою Свого Святого Духа прийти і висловити це, і ми маємо принести і віддати Йому це цілковите віддання. Але пам'ятайте: коли ви приходите і приносите Богові це цілковите віддання, воно може, наскільки сягають ваші почуття чи ваша свідомість, бути дуже недосконалим, і ви можете сумніватися, вагатися і говорити:

«Чи воно цілковите?»

Але, о, пам'ятайте, що жив колись чоловік, якому Христос сказав:

«Якщо можеш вірити, усе можливе тому, хто вірує».

І його серце злякалося, і він вигукнув:

«Господи, я вірую, допоможи моєму невірству».

Це була віра, що перемогла диявола, і злий дух був вигнаний. І якщо ви приходите і кажете: «Господи, я віддаю себе в цілковитому віддання моєму Богові», навіть із тремтячим серцем і зі свідомістю: «Я не відчуваю сили, я не відчуваю рішучості, я не відчуваю певності», це вдасться. Не бійтеся, а прийдіть таким, який ви є, і навіть посеред вашого тремтіння сила Святого Духа діятиме.

Чи ви ще ніколи не засвоїли урок, що Святий Дух діє могутньою силою, тоді як з людського боку все видається слабким? Погляньте на Господа Ісуса Христа в Гетсиманії. Ми читаємо, що Він «Духом вічним» приніс Себе в жертву Богові. Всемогутній Дух Божий давав Йому силу зробити це. І все ж яка мука, і страх, і смертельна скорбота охопили Його, і як Він молився! Зовні ви не бачите жодної ознаки могутньої сили Духа, але Дух Божий був там. І так само, поки ви слабкі, боретеся і тремтите, у вірі в приховане діло Духа Божого не бійтеся, а віддайте себе.

І коли ви віддаєте себе в цілковитому віддання, нехай це буде у вірі, що Бог тепер приймає його. Це головне, і саме це ми так часто упускаємо: що віруючі мають бути так зайняті Богом у цій справі віддання. Прошу вас, будьте зайняті Богом. Нам усім потрібна допомога, щоб у нашому щоденному житті Бог став для нас ясніший, щоб Бог мав належне місце і був «усе в усьому». А якщо ми хочемо мати це протягом усього життя, то почнімо вже тепер і відведімо погляд від себе та підведімо його до Бога. Нехай кожен вірить, поки я, бідний черв'як на землі і тремтяча дитина Божа, сповнена невдач, гріха і страху, схиляюся тут, і ніхто не знає, що діється в моєму серці, і поки я в простоті кажу: О Боже, я приймаю Твої умови, я благав про благословення для себе та інших, я прийняв Твої умови цілковитого віддання, поки ваше серце каже це в глибокій тиші, пам'ятайте, що присутній Бог, Який бере це до уваги і записує у Свою книгу, і присутній Бог, Який у ту ж мить заволодіває вами. Ви можете цього не відчувати, можете цього не усвідомлювати, але Бог заволодіває вами, якщо ви довірите Йому.

Четверта думка. Бог не лише вимагає цього, і здійснює це, і приймає це, коли я приношу, але й

БОГ ЗБЕРІГАЄ ЦЕ.

Це велика труднощі для багатьох. Люди кажуть: «Я не раз був зворушений на зібранні чи на конференції і посвятив себе Богові, але це минуло. Я знаю, що це може тривати тиждень чи місяць, але воно згасає, і через якийсь час усе зникає».

Але слухайте! Це тому, що ви не вірите в те, що я зараз скажу вам і про що нагадаю. Коли Бог почав у вас діло цілковитого віддання і коли Бог прийняв ваше віддання, тоді Бог вважає Себе зобов'язаним дбати про нього і зберігати його. Чи повірите ви в це?

У цій справі віддання є двоє: Бог і я, я, черв'як, і Бог, вічний і всемогутній Єгова. Черв'яче, чи боятимешся ти тепер довіритися цьому могутньому Богові? Бог готовий. Чи ви не вірите, що Він може зберігати вас безперервно, день за днем і щомиті?

Щомиті я зберігаюся в Його любові; щомиті маю життя згори.

Якщо Бог дозволяє сонцю світити на вас щомиті, без перерви, то хіба не дозволить Бог Своєму життю світити на вас кожної миті? І чому ви цього не пережили? Тому що ви не довірилися Богові в цьому і не віддаєте себе цілком Богові в цій довірі.

Життя цілковитого віддання має свої труднощі. Я цього не заперечую. Більше того, це щось набагато більше, ніж труднощі: це життя, яке для людей зовсім неможливе. Але за благодаттю Божою, силою Божою, силою Святого Духа, що живе в нас, це життя, до якого ми призначені, і життя, яке для нас можливе, слава Богові! Вірмо, що Бог збереже його.

Дехто з вас нещодавно читав слова того літнього святого, який у день свого дев'яностоліття розповів про всю Божу доброту до нього. Я маю на увазі Джорджа Мюллера. У чому, за його словами, була таємниця його щастя і всього благословення, яким відвідав його Бог? Він сказав, що, на його думку, є дві причини. Перша: що йому була дана благодаттю можливість зберігати чисте сумління перед Богом день за днем. Друга: що він був любителем Божого Слова. Так, чисте сумління в щирій покорі Богові день за днем і спілкування з Богом щодня в Його Слові та молитві, ось що таке життя цілковитого віддання.

Таке життя має два боки: з одного боку, цілковите віддання, щоб звершувати те, чого Бог хоче від вас; з другого боку, щоб дозволити Богові звершувати те, що Він хоче звершити.

Спершу, чинити те, чого Бог хоче від вас.

Віддайте себе цілком волі Божій. Ви дещо знаєте про цю волю, не досить, далеко не все. Але скажіть цілком Господу Богові: «За Твоєю благодаттю я бажаю чинити Твою волю в усьому, щомиті кожного дня». Скажіть: «Господи Боже, нехай на моєму язиці не буде слова, крім як для Твоєї слави, нехай не буде руху мого норову, крім як для Твоєї слави, нехай у моєму серці не буде жодного почуття любові чи ненависті, крім як для Твоєї слави і за Твоєю блаженною волею».

Хтось каже: «Чи ви вважаєте це можливим?»

Я питаю: що Бог обіцяв вам і що може зробити Бог, щоб наповнити посудину, цілковито віддану Йому? О, Бог хоче благословити вас так, як ви навіть не сподіваєтеся. «Від віку не чуло вухо, і око не бачило, що Бог приготував тим, хто чекає на Нього». Бог приготував небачене, про що ви ніколи не можете подумати, благословення набагато дивовижніші, ніж ви можете уявити, могутніші, ніж ви можете осягнути. Це божественні благословення. О, скажіть тепер:

«Я віддаю себе цілком Богові, Його волі, щоб чинити лише те, чого хоче Бог».

Саме Бог дасть вам силу здійснити це віддання.

А з другого боку, прийдіть і скажіть: «Я віддаю себе цілком Богові, щоб Він діяв у мені і хотіння, і чинення за Своєю добровільною волею, як Він обіцяв».

Так, живий Бог хоче діяти у Своїх дітях способом, якого ми не можемо збагнути, але який відкрило Боже Слово, і Він хоче діяти в нас щомиті дня. Бог готовий підтримувати наше життя. Лише нехай наше цілковите віддання буде простою, дитячою і безмежною довірою.

Остання думка. Це цілковите віддання Богові

ЧУДОВО БЛАГОСЛОВИТЬ НАС.

Що Ахав сказав своєму ворогові, цареві Венададові: «Мій пане, царю, за твоїм словом, я твій і все, що маю», хіба не скажемо ми це нашому Богові і люблячому Отцю? Якщо ми це скажемо, Боже благословення зійде на нас. Бог хоче, щоб ми були відділені від світу; ми покликані вийти зі світу, який ненавидить Бога. Вийдіть задля Бога і скажіть: «Господи, усе для Тебе». Якщо ви скажете це з молитвою і промовите це у Боже вухо, Він прийме це і навчить вас, що це означає.

Кажу знову: Бог благословить вас. Ви молилися про благословення. Але пам'ятайте, що має бути цілковите віддання. За кожним чайним столом ви бачите це. Чому чай наливають у ту чашку? Тому що вона порожня і віддана для чаю. Але покладіть у неї чорнило, або оцет, або вино, і чи наллють тоді в неї чай? І чи може Бог наповнити вас, чи може Бог благословити вас, якщо ви не віддані Йому цілком? Він не може. Вірмо, що Бог має для нас дивовижні благословення, якщо ми лише постанемо за Бога і скажемо, нехай навіть тремтячою волею, але з вірним серцем:

«О Боже, я приймаю Твої вимоги. Я Твій і все, що маю. Цілковите віддання це те, що моя душа віддає Тобі божественною благодаттю».

Ви можете не мати таких сильних і ясних відчуттів визволення, як бажали б, але упокоріться перед Ним і визнайте, що ви засмутили Святого Духа своєю самоволею, самовпевненістю і власними зусиллями. Смиренно схиліться перед Ним у визнанні цього і просіть Його розбити серце і привести вас у порох перед Ним. Тоді, схиляючись перед Ним, просто прийміть Боже навчання, що у вашому тілі «не живе добре», і що ніщо не допоможе вам, крім іншого життя, яке має ввійти. Ви маєте відректися від себе раз і назавжди. Відречення від себе має щомиті бути силою вашого життя, і тоді Христос увійде і заволодіє вами.

Коли Петро був визволений? Коли звершилася зміна? Зміна почалася з того, що Петро заплакав, і Святий Дух зійшов і наповнив його серце.

Бог Отець любить давати нам силу Духа. У нас живе Дух Божий. Ми приходимо до Бога, визнаючи це і прославляючи Бога за це, і водночас визнаючи, як ми засмутили Духа. А тоді ми схиляємо коліна перед Отцем, щоб просити, аби Він зміцнив нас усякою міццю Духом у внутрішній людині і наповнив нас Своєю могутньою силою. І коли Дух відкриває нам Христа, Христос приходить жити в наших серцях навіки, і власне життя вигнано.

Схилімося перед Богом у упокоренні і в цьому упокоренні визнаймо перед Ним стан усієї Церкви. Жодні слова не можуть розповісти про сумний стан Церкви Христової на землі. Хотів би я мати слова, щоб сказати те, що я іноді відчуваю щодо цього. Просто подумайте про християн навколо вас. Я не говорю про номінальних християн чи про тих, що лише називають себе так, а про сотні й тисячі щирих, ревних християн, які не живуть життям у силі Божій чи на Його славу. Так мало сили, так мало відданості чи посвячення Богові, так мало розуміння істини, що християнин це людина, цілковито віддана Божій волі! О, нам потрібно визнати гріхи Божого народу навколо нас і упокоритися. Ми члени того хворобливого тіла, і хворобливість тіла перешкоджатиме нам і зламає нас, якщо ми не прийдемо до Бога і у визнанні не відділимо себе від співучасті в мирськості, у байдужості одне до одного, якщо ми не віддамо себе, щоб бути цілком і повністю для Бога.

Скільки християнської праці звершується в дусі тіла і в силі власного я! Скільки праці щодня, у якій постійно виявляється людська енергія, наша воля і наші думки про працю, і в якій так мало очікування на Бога і на силу Святого Духа! Визнаймо це. Але, визнаючи стан Церкви, слабкість і гріховність праці для Бога серед нас, повернімося до себе. Хто тут по-справжньому прагне визволитися від влади власного життя, хто по-справжньому визнає, що це влада власного я і тіла, і хто готовий покласти все до ніг Христа? Є визволення.

Я чув про одного, який був ревним християнином і говорив про «жорстоку» думку про відділення і смерть. Але ви ж так не думаєте, правда? Що нам думати про відділення і смерть? Ось що: смерть була для Христа дорогою до слави. «Заради радості, що була поставлена перед Ним, Він переніс хрест». Хрест був місцем народження Його вічної слави. Чи любите ви Христа? Чи прагнете ви бути у Христі, а не бути подібними до Нього? Нехай смерть буде для вас найбажанішою річчю на землі: смерть для себе і єднання з Христом. Відділення: чи вважаєте ви тяжким те, що вас покликано бути цілком вільними від світу і через це відділення з'єднатися з Богом і Його любов'ю, через відділення стати готовими жити і ходити з Богом щодня? Звісно, кожен мав би сказати:

«Усе, що приведе мене до відділення, до смерті, задля життя в повному єднанні з Богом і Христом».

О, прийдіть і покладіть це власне життя і життя тіла до ніг Ісуса. Тоді довіртеся Йому. Не мучте себе намаганням усе це зрозуміти, а прийдіть у живій вірі, що Христос увійде у вас із силою Своєї смерті і силою Свого життя. І тоді Святий Дух внесе в ваше серце цілого Христа: Христа розп'ятого і Христа воскреслого, що живе в славі.

Home / Library / Absolute Surrender